1. Словник української мови в 11 томах

провідниця

ПРОВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до провідни́к 1, 2, 4.

Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (Гончар, І, 1954, 491);

Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. За кілька перегонів Тернівка (Кучер, Трудна любов, 1960, 203);

Обрядові пісні співаються хором, у якому завжди найдуться провідники й провідниці (Муз. праці, 1970, 370).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провідниця — провідни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. провідниця — -і. Жін. до провідник 1), 2), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провідниця — ПРОВІДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до провідни́к 1, 2, 4. Скільки там [у музеї] картин виставлено, великих і маленьких, і про кожну з них дівчина-провідниця мала що розповісти (О. Гончар); Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. Словник української мови у 20 томах
  4. провідниця — Провідниця, -ці ж. Проводница, руководительница. Мил. Св. 54. Ой дай мені провідничка — рідного братіка, ой дай мені провідницю, — хоть сестрицю. Мет. 225. ум. провідни́чка. Словник української мови Грінченка