1. Словник української мови в 11 томах

провінціалізм

ПРОВІНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції.

— Мені треба розважитися, бо я з нудьги починаю марніти… — Серденько, — пропищала Санда. — Вітаю! Ви, здається, почали видужувати від провінціалізму… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 250).

2. лінгв. Слово, вираз, вживання яких обмежене якою-небудь областю, якимсь містом і т. ін. і які невластиві літературній мові.

Франко в «Лисі Микиті» ще більше позбувся вузьких провінціалізмів, незважаючи на те, що поема відображає західноукраїнське життя (Мовозн., XIII, 1955, 89);

І архаїзми, і провінціалізми, і арготизми можуть давати великий художній ефект, якщо їх застосовано вдало, в міру (Рад. літ-во, 8, 1971, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провінціалізм — провінціалі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. провінціалізм — -у, ч. 1》 Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції. 2》 Деяка відсталість, обмеженість, пов'язана з проживанням у віддаленні від центру, в провінції. 3》 лінгв. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провінціалізм — ПРОВІНЦІАЛІ́ЗМ, у, ч. 1. Манери, звички, смаки і т. ін., властиві провінціалу, прийняті у провінції. – Мені треба розважитися, бо я з нудьги починаю марніти... – Серденько, – пропищала Санда. – Вітаю! Ви, здається, почали видужувати від провінціалізму... Словник української мови у 20 томах
  4. провінціалізм — провінціалі́зм (від лат. provincialis – провінціальний) 1. Слово або вираз, що запозичені з місцевих говорів і не ввійшли до літературної мови, діалектизм. 2. заст. Деяка відсталість, обмеженість, пов’язана з проживанням у віддалені від центру, глибокій провінції. Словник іншомовних слів Мельничука