прогулювати
ПРОГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.
1. перех. і неперех., розм. Гуляючи, пропускати кого-, що-небудь, позбавлятися чогось і т. ін.
— А ти, дядьку, дожидай; завтра до вас у село приїде наш старший, так ти його не прогуляй (Кв,-Осн., II, 1956, 231);
Цю роль треба вести з особливо суворою відповідальністю, і талант свій слід берегти з особливою пильністю. Його так легко можна прогуляти, пробалакати на дрібничках (Довж., III, 1960, 213);
// Не з’являтися, не виходити на роботу, у навчальний заклад і т. ін. без поважної причини; робити прогул.
Учитель говорив, що даремно деякі приїжджі учні гадають, що тут можливо вчитися абияк, прогулювати і взагалі ставитися до школи, як до чогось другорядного (Ів., Таємниця, 1959, 87).
2. тільки док., неперех. Гуляти (у 1-3 знач.) якийсь час.
Прогулявши удвох цілий день, рішили [Зінька і Параска] зробити бенкет у суботу (Мирний, IV, 1955, 62);
Минуло літо. Якимко прогуляв його на вольних степах (Н.-Лев., І, 1956, 175);
[Варка:] Чого, питаю, так довго барився в городі? Більш тижня прогуляв. [Демко:] Не прогуляв, а діло робив (Кроп., II, 1958, 217);
Ніч прогуляв рід. Ніхто не йшов додому (Кач., II, 1958, 15).
3. перех., розм. Витрачати на розваги, гульню; марнотратити.
— Чи в нас грошей немає? Може, я червінці за ніч прогулюю! (Головко, II, 1957, 61);
Міщило мав батька-купця десь у Києві. По смерті батьковій не взявся до купецтва, а мерщій кинувся прогулювати батьків набуток (Загреб., Диво, 1968, 483);
Надовго ж Ти-мосі було тих грошей? Зараз їх.. прогуляє (Кв.-Осн., II, 1956, 257).
4. перех. Водити кого-небудь на гуляння; робити з кимсь прохідку (звичайно про тварин).
— Через вигін стайничий прогулював жеребця, який.. сердито роздимав червоні ніздрі (Панч, На калин. мості, 1965, 244);
Скотар, який працює вдень, стежить за чистотою приміщення, пасе або прогулює корів (Хлібороб Укр., 9, 1966, 20);
Всі знали, що то Уралов поніс прогуляти, розважити доньку (Гончар, Тронка, 1963, 301);
Вовчиха хотіла, мабуть, тільки прогуляти свою собачку (Сміл., Сашко, 1957, 112).
Значення в інших словниках
- прогулювати — прогу́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- прогулювати — див. марнотратити Словник синонімів Вусика
- прогулювати — -юю, -юєш, недок., прогуляти, -яю, -яєш, док. 1》 перех. і неперех., розм. Гуляючи, пропускати кого-, що-небудь, позбавлятися чогось і т. ін. || Не з'являтися, не виходити на роботу, у навчальний заклад і т. ін. без поважної причини; робити прогул. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прогулювати — 1. (час) гайнувати, згайнувати, погайнувати, прогайнувати, дармувати, здармовувати, здармувати, поздармовувати, надармовуватися, надармуватися, понадармовуватися, подармовувати, подармувати, продармовувати, продармувати, попродармовувати, ледарювати... Словник чужослів Павло Штепа
- прогулювати — ПРОГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. кого, що і без прям. дод., розм. Гуляючи, пропускати кого-, що-небудь, позбавлятися чогось і т. ін. – А ти, дядьку, дожидай; завтра до вас у село приїде наш старший, так ти його не прогуляй (Г. Словник української мови у 20 томах
- прогулювати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови