1. Словник української мови в 11 томах

прожилка

ПРОЖИ́ЛКА, и, ж. Те саме, що про́жи́лок 1-3.

Син узяв мозолисту руку, синю від прожилок, і приклав до уст (Панч, Іду, 1946, 67);

На підвіконні притулився пощерблений кленовий листок, перетятий сіткою зжовклих прожилок (Рибак, На світанку, 1940, 89);

Він перекидав кам’яну грудку з руки на руку, гладив кострубату поверхню, придивлявся до прожилок на ній (Веч. Київ, 25.I 1967, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прожилка — прожи́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. прожилка — -и, ж. Те саме, що прожилок 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прожилка — ПРОЖИ́ЛКА, и, ж. Те саме, що про́жи́лок 1–3. Син узяв мозолисту руку, синю від прожилок, і приклав до уст (П. Панч); На підвіконні притулився пощерблений кленовий листок, перетятий сіткою зжовклих прожилок (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. прожилка — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм. Словник синонімів української мови