прозелень
ПРО́ЗЕЛЕНЬ, і, ж. Зелений відтінок у забарвленні чого-небудь, домішка зеленого кольору до якогось іншого.
Морська гладь — синя з прозеленню, покрита від берега до горизонту блискітками (Збан., Сеспель, 1961, 114);
На столі з’явились мандарини, і хоч на шкурці їхній подекуди виднілась прозелень, все ж від них повіяло гарячим південним сонцем Абхазії (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 210);
Широко подана на виставці кераміка. Тут і косівська — білолиця, із специфічною прозеленню, рясно орнаментована округлими візерунками (Нар. тв. та етн.. 3, 1964, 104);
// Молоді зелені паростки рослин.
Між покосами, що вже почорніли, буйно тяглася до сонця прозелень (Петльов., Хотинці, 1949, 65);
Погожий день ласкаво всміхався полям, вкритим прозеленню волохатого мишію (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6);
// Зеленуватий наліт на металі (бронзі, міді тощо).
За вогнищем стало видно.. дерев’яні постаті Перуна й Волоса, невеличкої, бронзової, вкритої прозеленню Рожениці — фігурки голої, із складеними на животі руками, жінки (Скл., Святослав, 1959, 8).
Значення в інших словниках
- прозелень — про́зелень іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- прозелень — див. зелень Словник синонімів Вусика
- прозелень — -і, ж. Зелений відтінок у забарвленні чого-небудь, домішка зеленого кольору до якогось іншого. || Молоді зелені паростки рослин. || Зеленуватий наліт на металі (бронзі, міді тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- прозелень — ПРО́ЗЕЛЕНЬ, і, ж. Зелений відтінок у забарвленні чого-небудь, домішка зеленого кольору до якогось іншого. Морська гладь – синя з прозеленню, покрита від берега до горизонту блискітками (Ю. Словник української мови у 20 томах
- прозелень — Про́зелень, -зелені, -лені, -ленню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)