1. Словник української мови в 11 томах

проколупаний

ПРОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проколупа́ти;

// проколу́пано, безос. присудк. сл.

Лежить він [м’яч] спокійно, Ні скок, ані скік: У нього гвіздком Проколупано бік (Перв., Райдуга.., 1960, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проколупаний — проколу́паний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. проколупаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проколупати. || проколупано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проколупаний — ПРОКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проколупа́ти; // проколу́пано, безос. пред. Лежить він [м'яч] спокійно, Ні скок, ані скік: У нього гвіздком Проколупано бік (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах