прокормлювати

ПРОКО́РМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКОРМИ́ТИ, кормлю́, ко́рмиш; мн. проко́рмлять; док., перех.

1. розм. Те саме, що прогодо́вувати.

Така бідність між людьми стала після голодного року, що кожне само себе прокормити не сподівалось (Морд., І, 1958, 43);

Корчували [Данищуки] в поті чола шість років, доки вибороли стільки землі, що могла прокормити їх (Ірчан, II, 1958, 187).

2. діал. Витрачати на годування.

— Той жом, який нам належав, ми вже давно вивезли і прокормили, а нового не дадуть… (Тют., Вир, 1964, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me