проникливо

ПРОНИ́КЛИВО. Присл. до прони́кливий.

Семен.. уважно й проникливо приглянувся до Мурого (Сміл., Зустрічі, 1936, 63);

Соціальне значення сатири визначається передусім тим, наскільки проникливо вона аналізує життя, своєчасно виявляє негативні явища й гостро картав все те, що заважає радянському народу будувати комунізм (Рад. літ-во, 9, 1968, 67);

Спокійно і проникливо забринів її густий голос (Донч., V, 1957, 449);

Вперто й проникливо дивились на Ясеня засльозені очі професора, щось ніби шукали, щось ніби хотіли побачити (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 186);

Провінціалка проникливо вереснула (Л. Укр., II, 1951, 518).