1. Словник української мови в 11 томах

пропахлий

ПРОПА́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропа́хнути.

Двері прочинились, і Кирило Сидоренко зайшов у тиху, теплу, якимись травами, ромашкою і ладаном пропахлу кімнату баби Анастасії (Собко, Звич. життя, 1957, 51);

Пасєков упав у пилюгу й притулився головою до гарячого, пропахлого бензином і асфальтом ската (Перв., Дикий мед, 1963, 294);

Неголений, стомлений, геть пропахлий тютюном, був Гапій трохи схожий на Киселя (Мур., Бук. повість, 1959, 275);

*Образно. Стріляний, пропахлий смертями воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою (Тют., Вир, 1964, 377).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропахлий — пропа́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пропахлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пропахнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пропахлий — ПРОПА́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пропа́хнути. Двері прочинились, і Кирило Сидоренко зайшов у тиху, теплу, якимись травами, ромашкою і ладаном пропахлу кімнату баби Анастасії (В. Словник української мови у 20 томах