1. Словник української мови в 11 томах

пропахчений

ПРОПА́ХЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пропахти́ти.

2. у знач. прикм. Який пропахчується запахом чого-небудь.

Повітря в Римі було пропахчене чадом від американських машин і танків (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30);

Він лежав із забинтованою головою на твердому лікарняному ліжку в палаті, пропахченій хлороформом, валер’янкою (Грим., Незакінч. роман, 1962, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропахчений — пропа́хчений 1 дієприкметник від; пропахтіти пропа́хчений 2 прикметник який пропахчується запахом чого-небудь Орфографічний словник української мови
  2. пропахчений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до пропахтити. 2》 у знач. прикм.Який пропахчується запахом чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пропахчений — ПРОПА́ХЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пропахти́ти. Він лежав із забинтованою головою на твердому лікарняному ліжку в палаті, пропахченій хлороформом, валер'янкою (Я. Гримайло). 2. у знач. прикм. Який пропахчується запахом чого-небудь. Словник української мови у 20 томах