1. Словник української мови в 11 томах

прописаний

ПРОПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прописа́ти 1-4.

Дослідне, де вона вже була прописана, як і до війни, підпорядковувалось місту (Дор., Не повтори.., 1968, 84);

Тракторист обернувся геть туди десь, звідки чорніли прописані й проталі сліди саней та тракторів (Ле, Право.., 1957, 294);

// пропи́сано, безос. присудк. сл.

[Степан Демидович:] А! у тій книзі, що дав Іван, прописано про Мольєра, що він читав свої твори куховарці (Сам., II, 1958, 121).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прописаний — прописаний – прописний Прописаний – дієприкметник від прописати. Прописаний у родичів. Прописний – 1. Який відповідає зразкам каліграфічного письма. Прописні літери. 2. Банальний, заяложений. Прописна істина. “Прописні допотопні думки” (Василь Симоненко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. прописаний — пропи́саний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. прописаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прописати 1-4). || прописано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прописаний — ПРОПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до прописа́ти 1–4. Дослідне, де вона вже була прописана, як і до війни, підпорядковувалось місту (П. Словник української мови у 20 томах