прополіс
ПРО́ПОЛІС, у, ч., спец. Клейка зеленкувато-жовта або бура гірка на смак речовина, яку виділяють бджоли; використовується у народній медицині як лікувальний препарат.
Хворих на туберкульоз легень лікують різними препаратами прополісу: прополісовим маслом, прополісом у вигляді водно-спиртового розчину, препаратом прополісу з антибіотиками тощо (Рад. Укр., 22.II 1969, 6);
В церкві пахне холодом, розігрітим воском, свіжовичиненими кожухами і прополісом (Стельмах, І, 1962, 188).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прополіс — про́по́ліс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- прополіс — -у, ч., спец. Клейка зеленкувато-жовта чи бура гірка на смак речовина, яку виділяють бджоли; використовується в народній медицині як лікувальний препарат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прополіс — Глей бджільний Словник чужослів Павло Штепа
- прополіс — ПРО́ПО́ЛІС, у, ч., спец. Клейка зеленкувато-жовта або бура гірка на смак речовина, яку виділяють бджоли і яка має антимікробні та лікувальні властивості. Словник української мови у 20 томах
- прополіс — про́поліс (грец. πρόπολις – бджоляний клей) смолиста зеленувато-жовта або бура гірка на смак речовина, що її збирають бджоли з бруньок, які розпукуються. Має бактерицидні властивості. Інша назва – бджоляний клей. Словник іншомовних слів Мельничука
- прополіс — Клейка ароматична речовина, яку виробляють бджоли для ущільнення вулика; протимікробну дію п. використовують у медицині та ветеринарії. Універсальний словник-енциклопедія