1. Словник української мови в 11 томах

пропоротий

ПРОПО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пропоро́ти.

Пасєков зазирнув під крило [машини], — скат був пропоротий, барабан розбитий вщент (Перв., Дикий мед, 1963, 293).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пропоротий — пропо́ротий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пропоротий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пропороти. || пропорото, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пропоротий — ПРОПО́РОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пропоро́ти. Пасєков зазирнув під крило [машини], – скат був пропоротий, барабан розбитий вщент (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах