1. Словник української мови в 11 томах

проруб

ПРО́РУБ, у, ч.

1. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми; ополонка.

Лисиця в прорубі впіймала велику щуку (Три золоті сл., 1968, 232);

Біля прорубів гурт бабів шмаття пере (Кир., Вибр., 1960, 383).

2. рідко. Те саме, що про́різ 4.

Широкий і приземистий будинок з сірими дерев’яними стінами та чорними прорубами вікон був схожий на великого крука (Чорн., Визвол. земля, 1959, 28);

Вони [ворота] важко висіли в прорубі валу (Загреб., Диво, 1968, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проруб — -у, ч. 1》 Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми; ополонка. 2》 рідко. Те саме, що проріз 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. проруб — ПРО́РУБ, у, ч. 1. Те саме, що ополо́нка. Лисиця в прорубі впіймала велику щуку (В. Королевич); Біля прорубів гурт бабів шмаття пере (І. Кириленко). 2. Те саме, що про́різ... Словник української мови у 20 томах
  3. проруб — Про́руб, -бу, в -бі; -руби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)