просвердлювати

ПРОСВЕ́РДЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОСВЕРДЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.

1. Свердлити що-небудь глибоко або наскрізь.

Просвердлювати дошку; Він просвердлить те дерево, аж поки його вже можна валити (Хотк., І, 1966, 81);

— Просвердлив мій старий рога, всипав усередину трохи маку, а дірочку забив осиковим кілком (Стельмах, І, 1962, 118);

Останнім часом у вчених виникла думка просвердлити земну поверхню там, де вона найтонша — на дні океану, в найглибшій його частині (Наука.., 5, 1960, 58);

// Свердлом, буром тощо утворювати в чому-небудь отвір, діру, свердловину і т. ін.

Бігав [Павло] з хлопцями од берези до берези і, просвердлюючи тонкі дірочки в них, пив п’янкий березовий сік (Петльов., Хотинці, 1949, 186);

При з’єднанні деталей з деревини шурупами необхідно під кожний з них заздалегідь просвердлити свердлом або буравчиком отвір (Гурток «Умілі руки..», 1955, 64);

Семен Родіонович цікавився кожною дрібницею, випитував, як Микола брав підбій, як вигортав сажу, скільки шпурів просвердлив (Гжицький, Вел. надії, 1963, 191);

// Обробляючи деталь на свердлильному верстаті, утворювати в ній необхідні отвори, заглибини і т. ін.

Доки верстат Стьопи, пущений на самохід, обробляв велику деталь, Таня встигала на своєму просвердлити десяток деталей дрібніших (Донч., VI, 1957, 161).

2. Ударяючи багаторазово, робити в чому-небудь наскрізний отвір, заглибину, виїмку і т. ін.

Сила удару кожної піщинки невелика, але внаслідок постійної дії вона в твердій породі виточує заглиблення, а в деяких випадках просвердлює камінь наскрізь (Фіз. геогр., 5, 1956, 109).

3. перев. у сполуч. із сл. око, погляд, перен. Пильно, пронизливо, часом нетерпляче, підозріло вдивлятися, розглядаючи кого-, що-небудь.

Всі стали обережними.., тільки Мемет кипів і рвався наперед, просвердлюючи жадним оком скелю (Коцюб., І, 1955, 400);

Насправді одним оком аж просвердлює [гагара] вас, всі ваші найменші рухи (Вишня, II, 1956, 179);

Отець Макарій просвердлив крізь окуляри пикате обличчя сотника (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 30);

Ще просвердливши підозрілим поглядом темряву, Антон Іванович, як у молодості, скрадливими стрибками долає відстань од вулиці до підгородця (Стельмах, Правда.., 1961, 105);

// Дивитися, пронизуючи або проймаючи кого-, що-небудь (перев. про очі).

Дарка бачить, як нерухомі очі Оріховської просвердлюють кожний гурток, а вуха, здається, видовжуються, щоб схопити нитки розмов поодиноких гуртків і зв’язати їх в один вузол (Вільде, Повнол. діти, 1960, 107);

Очі панотця Павла були подібні до двох буравчиків, які просвердлюють наскрізь усю істоту учня (Полт., Повість.., 1960, 198).