проскрипіти
ПРОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проскрипля́ть; док.
1. неперех. Док. до скрипі́ти 1, 4.
Проскрипіли ворота; Вулицею проскрипіли повз хату дві пари кроків (Вирган, В розп. літа, 1959, 296);
Сич десь зовсім близько проскрипів на верхів’ї верби (Гончар, Циклон, 1970, 100);
Встань, орачу! Вже Прогули вітри, Проскрипів мороз, Вже пройшла зима! (Фр., X, 1954, 10).
2. перех., перен., розм. Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом.
Муедзин востаннє проскрипів з мінарета «ла алла», і правовірні спочивають (Коцюб., І, 1955, 291);
— Барометр впав ще нижче, — проскрипів півголосом Джузеппе (Ірчан, II, 1958, 326).
3. неперех. Скрипіти якийсь час.
Всю ніч проскрипіли віконниці.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проскрипіти — проскрипі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проскрипіти — -плю, -пиш; мн. проскриплять; док. 1》 неперех. Док. до скрипіти 1), 4). 2》 перех., перен., розм.Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом. 3》 неперех. Скрипіти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проскрипіти — ПРОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проскрипля́ть; док. 1. Док. до скрипі́ти 1, 4. Проскрипіли ворота; Вулицею проскрипіли повз хату дві пари кроків (І. Вирган); Сич десь зовсім близько проскрипів на верхів'ї верби (О. Гончар); Встань, орачу!... Словник української мови у 20 томах
- проскрипіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст. Словник синонімів української мови
- проскрипіти — Проскрипіти, -плю́, -пиш гл. Проскрипѣть. Словник української мови Грінченка