1. Словник української мови в 11 томах

просмішник

ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал. Насмішник.

— Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (Стельмах, І, 1962, 379).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просмішник — просмі́шник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. просмішник — див. насмішкуватий Словник синонімів Вусика
  3. просмішник — -а, ч., діал. Насмішник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. просмішник — див. насмішник Словник чужослів Павло Штепа
  5. просмішник — ПРОСМІ́ШНИК, а, ч., діал. Насмішник. – Аби ще капелинка олії, то був би я.. кум королю. Василина, хоч і знає, що воно й до чого, але посміхається своєму просмішнику, іде до мисника, приносить пляшечку (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах