простій
ПРОСТІ́Й, то́ю, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі.
— Чіпляй троса, — закричав тракторист, — п’ятий рік без простоїв роблю, а ви мене через якийсь пень, як коня, отут прив’язали! (Мур., Бук. повість, 1959, 305);
Чим вища продуктивність автомата, тим дорожча кожна хвилина його простою (Наука.., 8, 1963, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- простій — прості́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- простій — [проус'т’ій] простойу, ор. простойеим, м. (ў) простойі Орфоепічний словник української мови
- простій — -тою, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі. Виробничі простої — тимчасове припинення роботи з вини працівника або з причин виробничого характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- простій — ПРОСТІ́Й, то́ю, ч. Непередбачена затримка, вимушена перерва в роботі. – Чіпляй троса, – закричав тракторист, – п'ятий рік без простоїв роблю, а ви мене через якийсь пень, як коня, отут прив'язали! (І. Словник української мови у 20 томах
- простій — ЗА́ТРИ́МКА (тимчасове припинення дії, руху, ходу, розвитку, процесу і т. ін.), ЗАДЕ́РЖКА розм., ЗАМИ́НКА розм., ЗАМІ́ШКА розм., ЗАГА́ЙКА розм., ГА́ЯНКА розм., ЗАБА́РА заст., ГА́ЙКА рідко; ПРОСТІ́Й (вимушена, непередбачена затримка); ПЕРЕБО́Ї мн. Словник синонімів української мови
- простій — Прості́й, -сто́ю, -сто́єві; -сто́ї, -їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)