просікати
ПРОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.
1. Ударяючи, пробивати, розсікати що-небудь, робити отвір у чому-небудь (звичайно чимсь гострим або про щось гостре).
Пускав [гуцул] смеречину. І летіла вона, дзвенячи, як струна нап’ята, просікаючи корчі по дорозі, і, ударившися внизу, зупинялася, (Хотк., II, 1966, 315);
Лінія вогню щільно присунулася до окопів. Осколки співали над головами, просікали у кущах довгі тонкі лінії (Собко, Шлях.., 1948, 49).
2. Вирубуючи в лісі дерева, кущі, нижні віти, звільняти смугу землі, робити прохід, шлях.
*Образно. Я для геніїв грядущих Поле дикеє орав, Шлях серед хащів найпущих Просікав і протирав (Фр., XI, 1952, 423).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просікати — просіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- просікати — -аю, -аєш, недок., просікти, -ічу, -ічеш, док., перех. 1》 Ударяючи, пробивати, розсікати що-небудь, робити отвір у чому-небудь (звичайно чимсь гострим або про щось гостре). 2》 Вирубуючи в лісі дерева, кущі, нижні віти, звільняти смугу землі, робити прохід, шлях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- просікати — ПРОСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., що. 1. Ударяючи, пробивати, розсікати що-небудь, робити отвір у чому-небудь (звичайно чимсь гострим або про щось гостре). Пускав [гуцул] смеречину. Словник української мови у 20 томах
- просікати — Аю, -аєш, недок., просікти, -чу, -чеш, док. Розуміти. Просікаєш, до чого це все може призвести? Словник сучасного українського сленгу
- просікати — ПРОБИВА́ТИ (ударами, натиском утворювати в чомусь отвір, рану, прохід тощо), ПРОЛО́МЛЮВАТИ (ПРОЛА́МУВАТИ), ПРОШИБА́ТИ розм.; ПРОСА́ДЖУВАТИ, ПРОВА́ЛЮВАТИ (докладаючи великих зусиль); ПРОТИКА́ТИ, ТАРА́НИТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ, ПРОТАРА́НЮВАТИ, ПРОШИВА́ТИ... Словник синонімів української мови