проїдати

ПРОЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., перех.

1. Споживаючи що-небудь як їжу, робити у ньому отвір;

// Робити у чомусь отвір, прокушуючи, прогризаючи, прокльовуючи (про комах, птахів і т. ін.).

Проїв [вовк] дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив (Укр. дит. фольк., 1962, 113);

// перен. Просочуючись крізь що-небудь або роз’їдаючи щось, утворювати отвори, дірки.

Панич на дикі їде влови, І вже чепрак його шовковий Гризучий проїдає піт (Рильський, II, 1956, 60);

Хоч по капельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Кв.-Осн., II, 1956, 467);

Міцні залізні штаби.. іржа проїла (Мирний, IV, 1955, 16);

// Завдавати ран.

Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті! (Фр., VIII, 1952, 190);

// перен. Мучити, не давати спокою.

Мовчав і опришок — і якась.. туга проїдала йому душу в сю хвилю (Хотк., II, 1966, 205).

◊ Зу́би прої́сти див. зуб;

Проїда́ти по́глядом (очи́ма) кого — те саме, що Прони́зувати очи́ма ( див. о́ко¹).

— Ти де, парубче, був уночі? — проїдає Романа поглядом Салоган (Стельмах, І, 1962, 463).

2. розм. Витрачати на харчування, прожиття (перев. гроші).

Пріська оселилась на квартирі, проїдала припасені гроші, а підхожого місця не траплялося (Л. Янов., І, 1959, 140);

Дома нещастя застанеш: Буйних мужів, що усі пожитки твої проїдають, Сватають вірну дружину твою, їй дарунки підносять (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 194);

Він вже проїв ті гроші, що тітка одписала (Коцюб., І, 1955, 303);

Тепер куркульня зашипить по селу; злидням тільки дай землю, а завтра вони розтринькають її, проміняють, проїдять, проп’ють (Стельмах, II, 1962, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

проїдати

Значення в інших словниках