1. Словник української мови в 11 томах

прісно

ПРІ́СНО¹, присл., розм. Присл. до прі́сний.

По-весняному прісно.. запахло в хаті свіжим розбурхлим чорноземом (Гончар, II, 1959, 196).

ПРІ́СНО², присл., заст., уроч. Вічно, завжди.

А найперше дай [боже], щоб згинув Інквізитор наш великий, Та щоб більше не було їх Нині, прісно і вовіки! (Сам., І, 1958, 194);

Вклонилися [євангелісти] святині, Співають: дай нам нині І прісно — по хустині (Еллан, І, 1958, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прісно — Вічно, завжди.1 [VII] Словник з творів Івана Франка
  2. прісно — прі́сно 1 прислівник без смаку незмінювана словникова одиниця розм. прі́сно 2 прислівник вічно, завжди незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. прісно — I присл., розм. Присл. до прісний. II присл., заст., уроч. Вічно, завжди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прісно — ПРІ́СНО, розм. Присл. до прі́сний. По-весняному прісно .. запахло в хаті свіжим розбурхлим чорноземом (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. прісно — Прісно нар. Прѣсно. Хоч кисло, хоч прісно — усе вали умісто! Ном. № 5033. Словник української мови Грінченка