пріснуватий

ПРІСНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи прісний.

Роман.. жадібно вбирав.. терпкуватий осінній повів землі, що й зараз дихала жадобою життя, пріснуватою вільгістю озимини (Стельмах, І, 1962, 608);

— Ніколи письменник у товаристві свого співбрата по перу не обмовиться, не викаже свого сюжету. От чому і розмови письменника з письменником пріснуваті (Донч., VI, 1957, 619).