півслово
ПІВСЛО́ВО, а, с. Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка.
Коли ж би він до неї більше говорив, — то вона відповідатиме лиш із чемності півсловами, нехай догадається, що можна йому вже йти додому (Март., Тв., 1954, 299);
Жодна з газет не згадувала й півсловом про суть самої наукової доповіді Нен-Сагора, її постулатів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 280).
◊ На півсло́ві — обриваючи мову, спів, зненацька зупиняючись під час розмови і т. ін.
Кладу йому руку на нагріту вже спину. Тоді він на півслові урива пісню (Коцюб., II, 1955, 416);
Яцуба ненароком стрівся очима з донькою і враз на півслові осікся (Гончар, Тронка, 1963, 158);
— Поїдете ви чи не поїдете сьогодні, це діло ваше, але я не хотіла б, щоб наша розмова обірвалась так, на півслові. Домовились? (Головко, II, 1957, 456).
Значення в інших словниках
- півслово — півсло́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири півсло́ва Орфографічний словник української мови
- півслово — -а, с. Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка. З півслова — зразу, без довгих пояснень. На півслові — обриваючи мову, спів, зненацька зупиняючись під час розмови і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- півслово — ПІВСЛО́ВО, а, с. Слово або речення, в якому неповно, натяком висловлена яка-небудь думка. Коли ж би він до неї більше говорив, – то вона відповідатиме лиш із чемності півсловами, нехай догадається, що можна йому вже йти додому (Л. Словник української мови у 20 томах
- півслово — на півсло́ві (рідко на сло́ві), перев. зі сл. обрива́ти, замовка́ти, залиша́ти, осікти́ся і т. ін. Раптово, несподівано зупинитися, припиняючи розмову, яку-небудь дію. Він на півслові урива пісню (М. Фразеологічний словник української мови