1. Словник української мови в 11 томах

пігментація

ПІГМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Забарвлення пігментом зовнішнього покриву тваринного і рослинного організмів.

В період статевого дозрівання у підлітків, крім помітного наростання жирового шару, особливо у дівчаток, появляється природна пігментація шкіри (Шк. гігієна, 1954, 40);

В одній з печер у Польських Татрах виявлений мікрорачок — жива реліквія льодовикової епохи. Він повністю позбавлений пігментації, білий, не має очей (Рад. Укр., 27.ІІ 1965, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пігментація — пігмента́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пігментація — -ї, ж., спец. Забарвлення пігментом зовнішнього покриву тваринного і рослинного організмів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пігментація — Забарва Словник чужослів Павло Штепа
  4. пігментація — ПІГМЕНТА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Забарвлення пігментом зовнішнього покриву тваринного і рослинного організмів. Колір очей .. залежить від пігментації райдужної оболонки, яка просвічує крізь прозору рогівку (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. пігментація — пігмента́ція забарвлення органів та тканин організмів пігментами. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пігментація — Забарвлення організмів завдяки наявності у його клітинах пігментів (натуральних барвників); характер п. часто є видовою ознакою; може змінюватись, напр., забарвлення під час парування, захисне, дозрівання плодів, пожовтіння листя. Універсальний словник-енциклопедія