1. Словник української мови в 11 томах

підволікати

ПІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш, рідко ПІДВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех., розм. Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи. Ніг не [зду́жати] підволочи́ти (підволокти́) — не мати сил, щоб іти.

— Озьми [візьми] мене за руку та веди, я швидко впаду. Ніг не підволочу (Кв.-Осн., II, 1956, 413);

[Грицько:] Краще тому странному людові богодільню вибудувати. Інше так підоб’ється — не здужа ніг підволокти, — от би воно й одлежалося у тій богодільні (Мирний, V, 1955, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підволікати — підволіка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. підволікати — -аю, -аєш, недок., підволокти, -очу, -очеш, рідко підволочити, -очу, -очиш, док., перех., розм. Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підволікати — ПІДВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш, рідко ПІДВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., що, розм. Підтягати, наближати до чого-небудь, волочачи. (1) Ніг не [зду́жати] підволочи́ти / підволокти́ – не мати сил, щоб іти. Словник української мови у 20 томах
  4. підволікати — Підволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підволокти, -лочу, -че́ш, гл. 1) Подтаскивать, подтащить, подволочь. 2) ніг не підволоче. Не въ состояніи идти. Словник української мови Грінченка