1. Словник української мови в 11 томах

підворушувати

ПІДВОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док., перех., розм.

1. Злегка, трохи ворушити (у 2 знач.).

Волосся одкрите вітер йому підворушував (Тич., І, 1957, 247);

Підворушити сіно.

2. кого, перен. Те саме, що поворуши́ти 3.

Хочеться побути у кожній віддаленій хутірській хаті, перекинутись словом про цікаву книжку, підворушити людей, щоб ходили вони на вечірній вогник у бібліотеку… (Рад. Укр., 10.ІV 1962, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підворушувати — підвору́шувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. підворушувати — див. розворушувати Словник синонімів Вусика
  3. підворушувати — -ую, -уєш, недок., підворушити, -рушу, -рушиш, док., перех., розм. 1》 Злегка, трохи ворушити (у 2 знач.). Підворушити сіно. 2》 кого, перен. Те саме, що поворушити 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підворушувати — ПІДВОРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВОРУШИ́ТИ, рушу́, ру́шиш, док., що, розм. 1. Злегка, трохи ворушити (у 2 знач.). Волосся одкрите вітер йому підворушував (П. Тичина); Підворушити сіно. 2. кого, перен. Те саме, що поворуши́ти... Словник української мови у 20 томах