підв’язаний

ПІДВ’Я́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підв’яза́ти.

Дядько пригорщами брав з підв’язаного до шиї лантуха овес і сіяв його, не перестаючи бубоніти (Томч., Жменяки, 1964, 43);

Сад за огорожею вражав чистотою незвичайною. Все тут було скопане, прополене, висмикане, полите, підв’язане (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22);

Робітник був в обірваній, не раз латаній ватянці, дірявих чоботях з підв’язаними мотузком підошвами (Сміл., Сашко, 1954, 217);

Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна, підв’язана валом (Номис, 1864, № 12551).

2. у знач. прикм. Закріплений, зав’язаний з якоюсь метою.

Сірий коник Кавалер із куцим підв’язаним хвостом стояв уже запряжений у воза за ворітьми (Донч., VI, 1957, 308);

Гелготіли й били підв’язаними крилами відгодовані гусаки, кури, качки (Мик., II, 1957, 336).