підгодовуватися

ПІДГОДО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДГОДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., також у сполуч. із сл. трохи.

1. Наїдаючись, тамувати, угамовувати почуття голоду.

— Дорога далека нам додому, добре б було оце зварити вечерю та підгодуватись (Вас., II, 1959, 436);

Опівдні чує — гуде машина: це обід шахтарям. Маруся й собі кинула шити та трошки підгодувалась тим, що вчора не доїли (Гр., І, 1963, 379);

Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан.. — Хай коні трохи підгодуються (Тют., Вир, 1964, 293);

// перев. док. Ставати міцнішим, сильнішим або товщим від посиленого, доброго харчування.

На широких плечах озер зграї диких качок відпочивають, підгодовуються (Веч. Київ, 8.IX 1962, 3);

— Як дома гулялося? Диви, як підгодувались… а Надійка яка товстюща, — жартував Павло (Кир., Вибр., 1960, 79);

Поживеш на хуторі, підгодуєшся, сили наберешся, а тоді щось і в господарстві допоможеш (Добр., Очак. розмир, 1965, 181).

2. тільки недок. Пас. до підгодо́вувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me