1. Словник української мови в 11 томах

підголений

ПІДГО́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підголи́ти.

Хлопець гарний, русявий, чисто підголений (Кв.-Осн., II, 1956, 27);

Гоноровито збивши волосся, підголене на скронях і на потилиці, по-молодецькому скинув [Бжеський] бекешу на руки челядникам і жваво піднявся на другий поверх (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7).

2. у знач. прикм. Підправлений голінням.

Стежкою йшов Семен Караташ. Він тільки що підголився шматком старої коси, і підголена борода біліла проти запеченого лиця (Коцюб., І, 1955, 40);

Сам [господар] підголений, благенька свитина новим поясом підперезана, чоботи вилискують дьогтем — молодець, хоч куди (Вас., І, 1959, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підголений — підго́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підголений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підголити. 2》 у знач. прикм. Підправлений голінням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підголений — ПІДГО́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підголи́ти. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений (Г. Квітка-Основ'яненко); Гоноровито збивши волосся, підголене на скронях і на потилиці... Словник української мови у 20 томах