1. Словник української мови в 11 томах

підданий

ПІ́ДДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підда́ти.

Метал, підданий обробці ударами; Картопля, піддана впливу гамма-променів, може довго зберігатись, не проростаючи (Наука.., 12, 1956, 7).

ПІДДА́НИЙ, ного, ч. Особа, яка перебуває у підданстві певної держави, влади, правителя.

[Руфін:] Я знаю, за що гину. Коли підданий цезарської влади не служить цезарю — слугу такого убити цезар мусить. Так ведеться (Л. Укр., II, 1951, 507);

[Адам Кисіль:] Його величність сподівається, що ви, як вірний слуга і підданий короля, докладете всіх зусиль, щоб спинити кровопролиття (Корн., І, 1955, 276);

Слов’янські піддані турецького султана становили зовсім безправну частину населення імперії (Нова іст., 1957, 67);

// заст. Особа, економічно залежна від кого-небудь.

— Та який же то Золотаренко? — Кріпак, пане Петре, от, Сухомлинського пана підданий (Вовчок, І, 1955, 25);

В байці [«Пан та собака» П. Гулака-Артемовського] розгорнуто картину сваволі й нелюдської жорстокості в поводженні кріпосників з своїми безправними підданими (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підданий — Крім звичайного значення, також: кріпак [VII] — тут в значенні кріпак [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. підданий — пі́дданий дієприкметник від: підда́ти підда́ний іменник чоловічого роду, істота у підданстві Орфографічний словник української мови
  3. підданий — I п`ідданий-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до піддати. II підд`аний-ного, ч. Особа, яка перебуває у підданстві певної держави, влади, правителя. || заст. Особа, економічно залежна від кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підданий — ПІ́ДДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підда́ти. Метал, підданий обробці ударами; Картопля, піддана впливу гамма-променів, може довго зберігатись, не проростаючи (з наук.-попул. літ.). ПІДДА́НИЙ, ного... Словник української мови у 20 томах
  5. підданий — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. Словник синонімів української мови
  6. підданий — Пі́дданий, -на, -не; дієприкм. підда́ний, -ного, -ному; -да́ні, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підданий — Підданий, -а, -е 1) = підданець 1. 2) = підданець 2. Три пани, два отамани, а оден підданий. Ном. № 1174. Сухомлинського пана підданий. МВ. І. 41. Словник української мови Грінченка