1. Словник української мови в 11 томах

підкидьок

ПІДКИ́ДЬОК, дька, ч. Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання.

У повісті [«Наймичка»] Шевченко має змогу ширше показати старих Якима і Марту (у поемі — Настя), які приймають у себе підкидька — маленького Марка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкидьок — підки́дьок іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підкидьок — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. підкидьок — -дька, ч. Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підкидьок — (немовля) знайда Словник чужослів Павло Штепа
  5. підкидьок — ПІДКИ́ДЬОК, дька, ч. Дитина, яку підкинули (у 4 знач.) кому-небудь на виховання. У повісті [“Наймичка”] Шевченко має змогу ширше показати старих Якима і Марту (у поемі – Настя), які приймають у себе підкидька – маленького Марка (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. підкидьок — ПІДКИ́ДЬОК (дитина, яку підкинули комусь на виховання), ПІДКИ́ДЬКО рідше, ЗНА́ЙДА розм., НА́ЙДА розм. Звисло небо сумне, Запечалилась даль, Мов дитини-підкидька І небові жаль (Ю. Гойда); Нужда від малечку, від дитинства... Погорда, штовханці, побої... Словник синонімів української мови
  7. підкидьок — Підки́дьок, -дька; -ки́дьки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. підкидьок — Підкидьок, -дька м. Подкидышъ. Желех. Словник української мови Грінченка