1. Словник української мови в 11 томах

підклад

ПІДКЛА́Д, у, ч.

1. Дія за знач. підкла́сти, підклада́ти 1.

Настала весела хвиля: лізе нанашко Кметик на хату, лізе й пан учитель; тягнуть вони обидва старе колесище на підклад під гніздо бузькам (Ков., Світ.., 1960, 115).

2. перен. Те головне, на чому що-небудь будується.

Чи ти знала, що руйнуєш Щастя власного підклад, Те, чого життя так мало Звикло всякому вділять? (Фр., XI, 1952, 16);

Навіть коли втомлювалися критикувати [отамана] і говорили про звичайні речі, — під ними, під загальниками, під звичайними словами завше чулось ще щось, якийсь підклад незадоволення (Хотк., II, 1966, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підклад — підкла́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. підклад — (під що) підставка, підстілка; (одягу) підбивка, підбійка, підбій, підкладка, підшивка, (тканини) другий бік, виворіт, опак, спідка; П. ПІДҐРУНТЯ. Словник синонімів Караванського
  3. підклад — див. основа Словник синонімів Вусика
  4. підклад — -у, ч. 1》 Дія за знач. підкласти, підкладати 1). 2》 перен. Те головне, на чому що-небудь будується. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підклад — ПІДКЛА́Д, у, ч. 1. Дія за знач. підкла́сти, підклада́ти 1. Настала весела хвиля: лізе нанашко Кметик на хату, лізе й пан учитель; тягнуть вони обидва старе колесище на підклад під гніздо бузькам (С. Ковалів). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  6. підклад — ОСНО́ВА (те головне, на чому тримається, на що спирається що-небудь — про суспільно-політичні, культурні, психологічні та ін. поняття), ПІДВА́ЛИНИ перев. мн., ЗАСА́ДИ мн., БА́ЗА, ҐРУНТ, БА́ЗИС, ПІДҐРУ́НТЯ, ПІДМУРІ́ВОК, ПІДМУ́РОК, ФУНДА́МЕНТ, УСТО́Ї мн. Словник синонімів української мови
  7. підклад — Підклад, -ду м. 1) Подстилка. Одокія положила сестру на підклад. Федьк. 2) Потникъ, подкладываемый подъ сѣдло. Шух. I. 78. Вх. Зн. 61. 3) Родъ рыболовнаго сака, растянутаго на 4 угла. Части: саківно — сѣть, дуги двѣ палки накрестъ, растягивающія сѣть, держак — древко. Шух. I. 228. Словник української мови Грінченка