підкликати
ПІДКЛИ́КАТИ див. підклика́ти.
ПІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех. Кличучи, просити кого-небудь наблизитися.
Став він цапа підкликати: — Йди ялинку об’їдати! (Нех., Казки.., 1958, 6);
Гопко помітив його і замахав рукою, підкликаючи.. Він підійшов (Грим., Незакінч. роман, 1967, 147);
Підкликав [сотник] до себе Ригоровича та й спитавсь: — Скажи мені на милость [милість]: за що її повелів топити? (Кв.-Осн., II, 1956, 180);
Рухом руки Бульба підкликав до себе Андрія (Довж., І, 1958, 218).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкликати — підкли́кати дієслово доконаного виду підклика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підкликати — див. кликати Словник синонімів Вусика
- підкликати — I підкл`икатидив. підкликати. II підклик`ати-аю, -аєш, недок., підкликати, -ичу, -ичеш, док., перех. Кличучи, просити кого-небудь наблизитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підкликати — ПІДКЛИ́КАТИ див. підклика́ти. ПІДКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого. Кличучи, просити кого-небудь наблизитися. Став він цапа підкликати: – Йди ялинку об'їдати! (І. Нехода); Гопко помітив його і замахав рукою, підкликаючи .. Словник української мови у 20 томах
- підкликати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови
- підкликати — Підклика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. підкликати, -чу, -чеш, гл. Подзывать, подозвать. Мужик його підкликав, за чубика посмикав. н. п. Словник української мови Грінченка