1. Словник української мови в 11 томах

підкомірець

ПІДКОМІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Білий комірець, який визирає з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі).

Голився [Вогневик] щоденно, щоденно міняв підкомірець у випрасуваній коверкотовій, військового покрою, сорочці (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157);

Я дивився на Сашу, на його міцну, рожеву шию, туго охвачену білим кантом підкомірця (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкомірець — підкоміре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. підкомірець — -рця, ч. Білий комірець, який визирає з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підкомірець — ПІДКОМІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Білий комірець, який визирає з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі). Голився [Вогневик] щоденно, щоденно міняв підкомірець у випрасуваній коверкотовій, військового покрою, сорочці (Ю. Словник української мови у 20 томах