підкошувати
ПІДКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех.
1. Підтинати косою, косаркою і т. ін., зрізуючи частину рослини біля основи.
Після 2 — 3 спасувань траву на загінці підкошують та розрівнюють купки гною і кротовини. Це сприяє кращому відростанню трави (Колг. Укр., 10, 1980, 30);
При нерівномірному і високому травостої траву слід заздалегідь підкосити (Техн. культ., 1956, 83);
// Косити, викошувати потроху, додатково або вибірково.
Щодня підкошували жито; Підкосили нез’їдені рештки трави; *Образно. — Порідшав наш косарський рід, — і собі зітхнув Григорій Стратонович. — Підкошував усюди він смерть, але й смерть косила його (Стельмах, Правда.., 1961, 86);
Паліїв війни проклятих ми навік безжально скосим, ми підкосим, як бур’ян (Тич., II, 1957, 250);
Вона підвелася устати та зразу й сіла; ноги мов хто косою підкосив (Мирний, III, 1954, 120).
2. перен. Примушувати згинатися, підгинатися (перев. ноги) внаслідок безсилля, кволості, перевтоми і т. ін.
Твердо стала [Ліда] на ноги і ще вище підняла прапор. З плеча цівкою текло щось тепле, неприємна млость п’янила, підкошувала ноги (М. Ол., Чуєш.., 1959, 41);
// Позбавляти когось сили, бадьорості і т. ін.
Дике зворушення запанувало над нею. Груди підіймалися високо, й серце мало не трісло. Чула, як щось підкошувало її опірну силу, коли він тяг її до себе (Коб., І, 1956, 389);
Підкошувала мене нова журба і тривога: я не знала, що з Миколою (Вільде, Пов. і опов., 1949, 37);
Та земля, що твоє життя зародила, вона його й розорить, зігне його болістями, підкосить хворобами, знищить смертю! (Мирний, IV, 1955, 323);
Руські люди врятували Західну Європу від татарського ярма, своєю груддю зупинили удар, руським мечем підкосили силу Батийової орди (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 490);
// перев. док., у сполуч. із сл. смерть, куля і т. ін. Поранити або заподіяти смерть чи призвести до неї.
— Де та смерть поділася?!. Дітей усіх викосила, а за нас і забула. — Хай вона краще вашого пана підкосить, — похмуро кидав хтось із козаків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48);
Розлучила нас невблаганна смерть, що підкосила життя Івана в 1907 році (Думки про театр, 1955, 115);
// безос.
— Ми читаємо ваші статті в газеті. Навіть у госпіталі читали, — мовив Прокіп. — Правдиво. Ось хай вони скажуть. Ви описали той бій, у якому оце нас і підкосило (Кучер, Голод, 1961, 30).
Значення в інших словниках
- підкошувати — підко́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підкошувати — -ую, -уєш, недок., підкосити, -ошу, -осиш, док., перех. 1》 Підтинати косою, косаркою і т. ін., зрізуючи частину рослини біля основи. || Косити, викошувати потроху, додатково або вибірково. 2》 перен. Примушувати згинатися, підгинатися (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підкошувати — ПІДКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., кого, що. 1. Підтинати косою, косаркою і т. ін., зрізуючи частину рослини біля основи. Після 2–3 спасувань траву на загінці підкошують та розрівнюють купки гною і кротовини. Словник української мови у 20 томах
- підкошувати — підру́бувати (підрі́зувати, підріза́ти, підко́шувати і т. ін.) / підруба́ти (підрі́зати, підкоси́ти і т. ін.) на пні кого. Створювати кому-небудь великі перешкоди для здійснення чогось; підривати чиєсь економічне становище. Фразеологічний словник української мови
- підкошувати — ШКО́ДИТИ чому (бути шкідливим перев. для здоров'я людей, тварин, росту рослин), ЗАШКО́ДЖУВАТИ рідше, ВА́ДИТИ, ПІДРИВА́ТИ що, ПІДКО́ШУВАТИ що, ПІДСІКА́ТИ що, ПІДТИНА́ТИ що, ПІДТО́ЧУВАТИ що, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) що, розм., ЗАВГО́РЮВАТИ діал. Словник синонімів української мови
- підкошувати — Підко́шувати, -шую, -єш сов. в. підкоси́ти, -шу́, -сиш, гл. Подкашивать, подкосить. Підкосило, як косою. Ном. № 1837. Треба когось попросити василечка підкосити. Грин. III. 231. Семен каже — підкосив деркача — зарѣзалъ косою при косьбѣ. Греб. 402. Словник української мови Грінченка