підкурювати
ПІДКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех.
1. Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись.
Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа. А дід одно бігає, носе вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Мирний, І, 1954, 192);
Гордій давно вже марив добути меду і ось цього разу, набравши сірників, а хлопцям звелівши принести губки, зважився підкурити бджіл (Гр., II, 1963, 12);
В таборі зароїлося від людей, мов від бджіл у вулику, коли їх підкурити (Мак., Вибр., 1956, 473);
// Обдавати димом (про дії знахаря).
Тут вже й знахурка поспіла. І що то, чого не робить, чого не діє: і підкурює, і шепче, і вмива (Кв.-Осн., II, 1956, 472);
Вживають [у народі] траву чебрецю для обкурювання приміщень, наприклад, корівників, після отелу корів, для обкурювання молочних горшків, підкурюють ним також наляканих дітей (Лікар. рослини.., 1958, 117);
— Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 78).
2. Обробляти хутро підпалюванням для надання йому певного кольору, відтінку;
// Робити жовтавим, рудуватим від довгого куріння тютюну, цигарок.
Підкурювати вуса.
Значення в інших словниках
- підкурювати — підку́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- підкурювати — -юю, -юєш, недок., підкурити, -курю, -куриш, док., перех. 1》 Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись. || Обдавати димом (про дії знахаря). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підкурювати — ПІДКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., кого, що. 1. Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись. Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа. Словник української мови у 20 томах
- підкурювати — підку́рювати / підкури́ти ла́даном кого. Надмірно вихваляючи, підлещуватися до кого-небудь. — Я його (Романа) зненавиділа. Годі вже йому підкурювати мене ладаном (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
- підкурювати — Підку́рювати, -рюю, -рюєш; підкури́ти, -курю́, -ку́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підкурювати — Підку́рювати, -рюю, -єш сов. в. підкури́ти, -рю́, -риш, гл. Подкуривать, подкурить, пустить дымъ подъ что нибудь. Ой циганочка да доріженька її волю вволила: ой одрізала да русої коси, козака підкурила. ЗОЮР. II. 255. (Горицвітом) добре од курячої сліпоти підкурювать. Чуб. І. 82. Словник української мови Грінченка