підмова
ПІДМО́ВА, и, ж. Дія за знач. підмо́вити.
— Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Март., Тв., 1954, 448);
Ганджа давно вже надумав податись на Січ і тому залюбки пристав на підмову Хмельницького (Панч, Гомон. Україна, 1954, 210).
◊ Піддава́тися (підда́тися, дава́тися, да́тися і т. ін.) на підмо́ву кому — погоджуватися на що-небудь, роблячи поступки кому-небудь.
[Лицар:] Мені темниця очі засліпила, мені неволя розум потьмарила, що я тобі піддався на підмову, що я забув те мудре, віще слово (Л. Укр., II, 1951, 198);
Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, щоби показали, що вони люди,.. щоби не давалися на підмову, не зводилися обіцянками, не запродували своїх голосів (Кобр., Вибр., 1954, 63);
Козаченько конем грає, Він дівчину підмовляє: «Дайся, дівча, на підмову Козакові молодому!» (Укр.. лір. пісні, 1958, 360).
Значення в інших словниках
- підмова — підмо́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- підмова — -и, ж. Дія за знач. підмовити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підмова — Намова Словник чужослів Павло Штепа
- підмова — ПІДМО́ВА, и, ж. Дія за знач. підмо́вити. – Я була би стратила хліб, коли б була зважилася супротивитися підмові (Л. Мартович); Ганджа давно вже надумав податись на Січ і тому залюбки пристав на підмову Хмельницького (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
- підмова — Підмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підмова — Підмова, -ви ж. Подговоръ, наущеніе, подстрекательство. Ти, дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. до підмови, на підмо́ву датися. Поддаться, уступить подговору, наущенію, позволить себя подговорить. Словник української мови Грінченка