підновляти

ПІДНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПІДНО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. підно́влять; док., перех.

1. Робити що-небудь новішим, лагодити, замінюючи в ньому щось застаріле або зіпсоване, пошкоджене.

— В містечках що діється? — спитав хорунжого сотник. — А тамечки Максим Розсадилоб з левенцями порається — підновляють окопи, розставляють гармати (Стар., Облога.., 1961, 32);

Скориставшись з відсутності графині, Кароль Ганський наказав освітити великий зал на першому поверсі в палаці, прибрати в покоях, підновити меблі (Рибак, Помилка.., 1956, 250);

// Переобладнувати, роблячи кращим.

Гнатів батько хату підновив, зробив з неї дві хати, через сіни, щоб було обом синам — Якимові й Гнату (Кучер, Прощай.., 1957, 148);

// Змінювати що-небудь, вносячи, вводячи щось нове.

*Образно. — Що, — питаю, — підновив [Карпо] кров свою трохи? — Та підновляю… Зразу не можна… (Коцюб., І, 1955, 300);

Підновити теорію.

2. перен., розм. Нагадувати про що-небудь.

Побита Галя ляже спати і переспала б може своє лихо, коли б Василь не підновляв заново (Мирний, IV, 1955, 71);

Недавня невдача з слобожанами за спаш не заволоклася забуттям, як сьогодні ота рева [Христя] підновила, підложивши до серця ще пекучішого огню (Мирний, III, 1954, 359).