підозріння
ПІДОЗРІ́ННЯ, я, с. Те саме, що підо́зра.
Качан із підозрінням подивився на Настю (Вас., І, 1959, 285);
Християн хапали по першому підозрінню і віддавали в цирку хижакам або палили замість смолоскипів по цісарських садах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152);
Глущукові в голову закралося підозріння, що Олімпіада могла прийти до Артьомова та умовити, щоб не відрізали в неї ліпшого грунту (Чорн., Визвол. земля, 1959, 195).
Кида́ти підозрі́ння на кого — обвинувачувати кого-небудь у чомусь, підозрюючи.
Кидати на когось підозріння за вбійство [убивство] — то не жарт (Фр., І, 1955, 100);
Наво́дити на підозрі́ння — давати підставу підозрювати.
Талан був тоді дуже невигідним даром, бо наводив на підозріння в безхарактерності (Л. Укр., IV, 1954, 133).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підозріння — підозрі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- підозріння — -я, с. Те саме, що підозра. Наводити на підозріння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підозріння — хохл. (подозреніе) підозра підозра Словник чужослів Павло Штепа
- підозріння — ПІДОЗРІ́ННЯ, я, с. Те саме, що підо́зра. Качан із підозрінням подивився на Настю (С. Васильченко); Християн хапали по першому підозрінню і віддавали в цирку хижакам або палили замість смолоскипів по цісарських садах (З. Словник української мови у 20 томах
- підозріння — ЗДО́ГАД (думка, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь), ЗДО́ГА́ДКА, ДО́ГА́ДКА, ДО́ГАД рідко; ПРИПУ́ЩЕННЯ, ГІПО́ТЕЗА (на підставі якихось неповних даних); ДО́МИСЕЛ (наслідок розмірковування); ПІДО́ЗРА... Словник синонімів української мови