1. Словник української мови в 11 томах

підопічний

ПІДОПІ́ЧНИЙ, а, е. Який перебуває під опікою.

Юрась Хомаха спочатку пішов до своєї підопічної «просвіти», хоч там і було пусто (Чорн., Визвол. земля, 1950, 67);

Усе підопічне їй [Ярині] стадо дрімало, стиха хрюкало, сопіло (Жур., Звич. турботи, 1960, 220);

// у знач. ім. підопі́чний, ного, ч. Той, кого хто-небудь опікає.

Іван тихо підступив до ліжка свого підопічного і одним рухом стягнув з нього ковдру (Кол., Терен.., 1959, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підопічний — підопі́чний 1 прикметник який перебуває під опікою підопі́чний 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  2. підопічний — -а, -е. Який перебуває під опікою. || у знач. ім. підопічний, -ного, ч. Той, кого хто-небудь опікає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підопічний — ПІДОПІ́ЧНИЙ, а, е. Який перебуває під опікою. Юрась Хомаха спочатку пішов до своєї підопічної “просвіти”, хоч там і було пусто (С. Чорнобривець); Усе підопічне їй [Ярині] стадо дрімало, стиха хрюкало, сопіло (С. Журахович); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
  4. підопічний — ПІДОПІ́ЧНИЙ ім. (той, кого хтось опікає), ПРОТЕЖЕ́ книжн. Він любив Іванових дітей, а найстаршого з них, Василя, вважав своїм підопічним і, крім ласощів, дарував йому цікаві книжки (Д. Словник синонімів української мови