1. Словник української мови в 11 томах

підполковник

ПІДПОЛКО́ВНИК, а, ч. Військове звання середнього командного складу рангом нижче полковника, а також особа, що має це звання.

Полковники Рябов, Зарубін, Федорченко й інші полковники й підполковники пояснили солдатам наказ командування (Довж., І, 1958, 316);

— Товаришу гвардії підполковнику, дозвольте звернутися, — промовив Цимбал (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підполковник — підполко́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. підполковник — -а, ч. Військове звання середнього командного складу рангом нижче полковника, а також особа, що має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підполковник — ПІДПОЛКО́ВНИК, а, ч. Військове звання середнього командного складу рангом нижче полковника, а також особа, що має це звання. Полковники Рябов, Зарубін, Федорченко й інші полковники й підполковники пояснили солдатам наказ командування (О. Словник української мови у 20 томах
  4. підполковник — Підполко́вник, -ка м. Подполковникъ. Рудч. Ск. II. 81. Словник української мови Грінченка