1. Словник української мови в 11 томах

підпора

ПІДПО́РА, и, ж.

1. Те саме, що пі́дпі́рка.

Хлопці посідали навколо стола, розіклали підпори на ноти і почали грати (Мак., Вибр., 1954, 295);

Наче молода дівчина, вона лазить по деревах, ..підпори ставить під рясні гілки фруктових дерев (Томч., Готель.., 1960, 244);

Яхта стала під мостом, прибита хвилею до однієї з підпор (Дмит., Наречена, 1959, 195).

2. перен. Той, на кого спираються, або те, на чому грунтується, від чого залежить що-небудь.

Вона притулюється цілою своєю істотою до свого товариша, надіється найти в нім підпору і розраду (Фр., II, 1950, 73);

У Сновську існувала тепер радянська влада, надійною підпорою її були залізничники (Скл., Легенд. начдив, 1957, 24);

Наукове дослідження питань розвитку психіки знайшло в ученні І. П. Павлова про вищу нервову діяльність свою міцну матеріалістичну підпору (Вісник АН, 9, 1949, 32).

3. Те, на що хто-, що-небудь обпирається.

Але він, зручний і звиклий до гір, умів спинитись на краю кручі і знов обережно шукав підпори для ніг (Коцюб., II, 1955, 351);

Нога, шукаючи підпори, натискає на ліву педаль, і літак звертає круто ліворуч (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підпора — підпо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. підпора — I колона, опертя, опора, підпертя, підпірка, підставка, пітримка, присішок, розсоха, сішка, соха, стовп, стоян, стоянок II див. основа Словник синонімів Вусика
  3. підпора — -и, ж. 1》 Те саме, що підпірка. 2》 перен. Той, на кого спираються, або те, на чому ґрунтується, від чого залежить що-небудь. 3》 Те, на що хто-, що-небудь обпирається. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підпора — ПІДПО́РА, и, ж. 1. Те саме, що пі́дпі́рка. Хлопці посідали навколо стола, розіклали підпори на ноти і почали грати (О. Маковей); Наче молода дівчина, вона лазить по деревах, .. підпори ставить під рясні гілки фруктових дерев (М. Словник української мови у 20 томах
  5. підпора — ДОПОМО́ГА (в роботі, у житті, в яких-небудь діях тощо), ПО́МІЧ, ПОРЯТУ́НОК, ПІДМО́ГА розм., ПІДПОМО́ГА розм., ЗАПОМО́ГА розм., СПОМО́ГА розм., ПОМО́ГА заст., ПОСО́БА діал. Словник синонімів української мови
  6. підпора — Підпо́ра, -ри; -по́ри, -по́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підпора — Підпо́ра, -ри ж. 1) Подпорка. О. 1862. IV. 13. Запрягайте воли, їдьте по підпори — скиртоньки підпірати. Лукаш. 149. Підпо́ро жидівська! — брань для женщины. Шух. І. 35. 2) Опора, поддержка. Мала трох синів..., мала на старість потіху і підпору. Гн. І. 188. Словник української мови Грінченка