підхоплений

ПІДХО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підхопи́ти.

Хлопець.. кинувся до машини і, підхоплений товаришами, миттю опинився в кузові (Гончар, Маша.., 1959, 9);

Діти, підхоплені за шиї, волочилися по підлозі, не можучи й крикнути на свій порятунок… (Смолич, II, 1958, 36);

Ланковий.. непомітно обмацував підхоплену в учителя кукурудзу (Ю. Янов., II, 1954, 115);

Минають дні, що років варті. Слова, підхоплені на парті, йому припали до душі (Мас., Поезії, 1950, 153);

Смолюк залюбки вживав десь підхоплені, малозрозумілі для мене примовки (Мур., Бук. повість, 1959, 217);

Підхоплена хвилями, шлюпка вилетіла в море (Трубл., Лахтак, 1953, 5);

Заклик дніпропетровців до переходу на повну механізацію робіт по вирощуванню кукурудзи і соняшника підхоплений механізаторами інших областей республіки (Колг. Укр., 2, 1959, 2);

«Ура» не згасло, воно спалахнуло, як з іскри, і покотилось берегом, підхоплене багатьма голосами (Гончар, III, 1959, 287);

// підхо́плено, безос. присудк. сл.

Після тієї ночі, коли вона із своїми снайперами вперше вийшла на нічні полювання, її почин було підхоплено по всьому фронту (Кучер, Чорноморці, 1956, 439).