1. Словник української мови в 11 томах

підчитувати

ПІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка.

1. розм. Читати трохи або додатково до прочитаного раніше.

— Якщо чогось не знаєш, сам підчитуєш (Мушк., Серце.., 1962, 154);

— Вечорами й тепер підчитую потроху, щоб не відстать… (Кучер, Трудна любов, 1960, 269).

2. спец. Читати вголос текст оригіналу для того, щоб інша особа звіряла при цьому текст копії.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підчитувати — підчи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підчитувати — див. читати Словник синонімів Вусика
  3. підчитувати — -ую, -уєш, недок., підчитати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 розм.Читати трохи або додатково до прочитаного раніше. 2》 спец. Читати вголос текст оригіналу для того, щоб інша особа звіряла при цьому текст копії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підчитувати — ПІДЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без дод. 1. розм. Читати трохи або додатково до прочитаного раніше. – Якщо чогось не знаєш, сам підчитуєш (Ю. Мушкетик); – Вечорами й тепер підчитую потроху, щоб не відстать... (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах