1. Словник української мови в 11 томах

підібганий

ПІДІ́БГАНИЙ, ПІДО́БГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підібга́ти, підобга́ти;

// У знач. прикм.

І все кортить зробити щось лихе, погане.. Або поробити щось Маріцці… Перекинути її, наприклад, у сучку… худу, миршаву, з підібганим хвостом сучку… (Коцюб., І, 1955, 278);

Затамувавши подих, слухає Тоня брата. Сидить, не щурухне, поклавши голову на підібгані коліна (Гончар, Тронка, 1963, 23);

Він завжди на кормі калачиком (бо він коротенький!) з ногами підобганими (Вишня, І, 1956, 183);

— А чи не повідомляє вона про мене? — думав о. Федір, дивлячись з-під ковдри на підібгані губи Марії (Скл., Карпати, II, 1954, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підібганий — піді́бганий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підібганий — підобганий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підібгати, підобгати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підібганий — ПІДІ́БГАНИЙ, ПІДО́БГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до підібга́ти, підобга́ти; // у знач. прикм. І все кортить зробити щось лихе, погане .. Або поробити щось Маріцці... Перекинути її, наприклад, у сучку... худу, миршаву, з підібганим хвостом сучку... (М. Словник української мови у 20 томах