під’яремний

ПІД’ЯРЕ́МНИЙ, а, е.

1. Який ходить в упряжі, носить ярмо.

Під’яремний віл.

2. перен. Який перебуває в неволі; поневолений, уярмлений.

[Олізар:] Гляньте: вже в потухлих очах під’яремних людей загорається гордий огонь волі (Вас., III, 1960, 446);

Жовтень — знамено свободи, Світло, що вказує шлях, — Він під’яремним народам Світить, як сонце, в боях (Тарн., З дал. дороги, 1961, 227);

// Який здійснюється, існує і т. ін. в умовах неволі, поневолення.

Минулися ті часи, коли наш робітник покірно гнув спину, не бачачи виходу з свого під’яремного життя.. (Ленін, 8, 1970, 175);

Волелюбне українське населення [дореволюційного] Станіслава.. ніколи не мирилося з своїм під’яремним становищем (Визначні місця Укр., 1958, 533);

// у знач. ім. під’яре́мний, ного, ч.; під’яре́мна, ної, ж. Людина, яка перебуває, живе в неволі; підневільна людина.

Ось: повстали під’яремні, плине повінь — легіон. Килими зеленоземні у гірляндах житніх грон (Чумак, Черв. заспів, 1956, 92).