пір

Значення в інших словниках

1. пір — пір іменник чоловічого роду сорт цибулі Орфографічний словник української мови
2. пір — пору, ч. Вид цибулі з видовженою цибулиною і плоскими листками; вживається як приправа. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пір — ПІР, по́ру, ч. Вид цибулі з видовженою цибулиною і плоскими листками; вживається як приправа. Словник української мови у 20 томах
4. пір — Різновид цибулі, дворічна трав'яниста рослина, овочева культура, походить із Малої Азії; споживають ланцетоподібне листя та видовжену цибулину із своєрідним смаком і запахом, використовують як приправу. Універсальний словник-енциклопедія
5. пір — Пір, по́ру м. Лукъ порей. Уман. у. Словник української мови Грінченка