1. Словник української мови в 11 томах

радця

РА́ДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.).

Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись по ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників — воєвод і старост. Їх компетенції переходили до магістрату — ради на чолі з війтом. Рада складалася з радців (обраних міщанами) і бурмистрів (обраних з-поміж радців) (Іст. УРСР, І, 1953, 127);

Радця посольства.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. радця — Ра́дця: — радник [33,IX] Словник з творів Івана Франка
  2. радця — ра́дця іменник чоловічого роду, істота радник; член магістрату іст. Орфографічний словник української мови
  3. радця — -і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Радця посольства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. радця — РА́ДЦЯ, і, ч., заст. Радник (у 2 знач.). Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись з ряду питань від управління і суду великокнязівських або королівських намісників – воєвод і старост. Словник української мови у 20 томах
  5. радця — РА́ДНИК (службова особа; особа, що займає цю посаду), ПОРА́ДНИК, РА́ДЦЯ (РА́ЙЦЯ) заст. Радник міністерства відразу перейшов до справи; На ранок Стефан Потоцький зібрав своїх військових порадників (Я. Словник синонімів української мови
  6. радця — Ра́дця, -ці, -цею; ра́дці = ра́дник Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. радця — Радця, -ці м. Совѣтникъ. Еге ж, панове радці, — добре було б. О. 1861. XI. 104. Словник української мови Грінченка