рам’я
РА́М’Я¹, я, с. Старий, поношений або подертий одяг; лахміття.
Не світило тепер дрантя та рам’я на старих плечах: воно пішло на ганчірки, а Мотря в усьому новому ходила (Мирний, І, 1949, 359);
// Клапті, обривки матерії, одягу.
Гошка постраждав найбільше, хоч бився, як леопард. Він стояв увесь подряпаний і хлюскав носом, галіфе порвані, від сорочки одне рам’я (Тют., Вир, 1964, 413).
РА́М’Я², я, с., діал. Плече.
Вона мовчки зносила ті любощі, й лише голова її опадала чимраз, то глибше на його рам’я… (Коб., І, 1956, 115);
Іван глянув на нього через рам’я і спинив на хвилину свій погляд на його лиці (Круш., Буденний хліб.., 1960, 208).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рам’я — Рам’я. Плече. ● Взяти під рам’я - взяти попід руку. Отець парох підбіг до мене і взявши під рам'я, представив своїм гостям (І. Матієв, Б., 1895, 16, 1) // пол. ramie-плече, ująć pod ramię — взяти попід руку. Українська літературна мова на Буковині
- рам’я — Ра́м’я (руб’я), -м’я, -м’ю, -м’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)