1. Словник української мови в 11 томах

ранувато

РАНУВА́ТО, присл., розм. Надто рано ( див. рано¹ 1, 3).

Вони здоровкалися з майстром і гукали йому на вухо, бо домна забивала всі звуки: — Ранувато привели зміну [онука], Григорію Сидоровичу! (Ю. Янов., II, 1954, 111);

Та ні! Що це він чорну хмару собі наганяє? Ранувато ще, брат. Ранувато лаштувати вози в далеку дорогу (Кучер, Трудна любов, 1960, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ранувато — ранува́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. ранувато — див. рано Словник синонімів Вусика
  3. ранувато — присл., розм. Надто рано (див. рано I 1), 3)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ранувато — РАНУВА́ТО, присл., розм. Надто рано (див. ра́но¹ 1, 3). Вони здоровкалися з майстром і гукали йому на вухо, бо домна забивала всі звуки: – Ранувато привели зміну [онука], Григорію Сидоровичу! (Ю. Яновський); Та ні! Що це він чорну хмару собі наганяє?... Словник української мови у 20 томах